Сторінка для батьків

Булінг
Булінг (або цькування) – це хвороба колективу, в результаті якої страждають усі – й об’єкт цькування (жертва), і сам буллер (агресор), і спостерігачі, які намагаються дотримуватися нейтралітету. На жаль, це явище не поодиноке. Згідно статистики, більше 60% сучасних учнів так чи інакше стикалися з булінгом. Більше половини з них не розповідали про ці травмуючі випадки ні батькам, ні вчителям.

ПОРАДИ ДЛЯ БАТЬКІВ

1. Якщо Вас щось турбує в поведінці дитини, якомога швидше зустріньтеся і обговоріть це із класним керівником, шкільним психологом.

2. Якщо в родині відбулися події, що вплинули на психологічний стан дитини, повідомте про це класного керівника. Саме зміни в сімейному житті часто пояснюють раптові зміни в поведінці дітей.

3. Цікавтеся шкільними справами, обговорюйте складні ситуації, разом шукайте вихід із конфліктів.

4. Допоможіть дитині вивчити імена нових учителів, запропонуйте описати їх, виділити якісь особливі риси.

5. Порадьте дитині в складних ситуаціях звертатися за порадою до класного керівника, шкільного психолога.

6. Не слід відразу ослабляти контроль за навчальною діяльністю, якщо в період навчання в початковій школі вона звикла до контролю з вашого боку. Привчайте дитину до самостійності поступово: вона має сама збирати портфель, телефонувати однокласникам і питати про уроки тощо.

7. Основними помічниками у складних ситуаціях є терпіння, увага, розуміння.

8. Головне новоутворення підліткового вікового періоду – відкриття своєї індивідуальності, свого «Я». Підвищується інтерес до свого тіла, зовнішності.

9. Зростає дух незалежності, який впливає на стосунки підлітка в родині, школі.

10. У дітей настає криза, пов’язана з бажанням здобути самостійність, звільнитися від батьківської опіки, з’являється страх перед невідомим дорослим життям.

11. Бажання звільнитися від зовнішнього контролю поєднується зі зростанням самоконтролю й початком свідомого самовиховання.

12. Внутрішній світ дитини ще нестабільний, тому батькам не слід залишати своїх дітей без нагляду. Підліток дуже вразливий і легко піддається впливам як позитивним, так і негативним.

13. Розширюється коло спілкування, з’являються нові авторитети.

14. Недоліки й суперечності в поведінці близьких і старших сприймаються гостро й хворобливо.

15. У батьках підлітки хочуть бачити друзів і порадників, а не диктаторів.

ПАМ’ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ

            Шановні батьки! Постарайтесь забезпечити дитині спокійну, доброзичливу обстановку, чіткий режим. Зробіть  так, щоб п’ятикласник відчув вашу підтримку та допомогу.                                     

Що ускладнює адаптацію дитини до нових умов навчання?

 1. Протиріччя та неузгодженість вимог різних педагогів. До школяра вперше ставлять багато вимог. І він повинен навчитися враховувати ці вимоги, співвідносити їх одне з одним, долаючи пов’язані із цим труднощі, тому що ці вміння необхідні у дорослому житті.

 2. На п’ятикласника обрушується потік інформації, насичений термінами, незрозумілими словами. Вихід простий; поясніть дитині, що неповне, неточне розуміння слів нерідко лежить в основі нерозуміння шкільного матеріалу і в зв’язку з цим необхідно звертатися до довідників, словників.

 3. У п’ятому класі багато дітей відчувають самотність, тому що улюбленої першої вчительки немає поруч, а класному керівникові часто не вистачає часу приділяти їм увагу в тій же мірі. А інші «шаленіють» від свободи та носяться по всій школі, задираючись навіть до старшокласників. Дорослим у цій ситуації важливо зрозуміти, що все це – природні переживання, які необхідні для розвитку школяра, бо вони допомагають йому стати дорослим. Якщо відчуваєте, що адаптація затягується, зверніться до шкільного психолога.   

          Ми маємо стати більш уважними, доброзичливими, таким чином допомагаючи школяру освоїти цю позицію.

Як допомогти дитині краще вчитися?

          Розширився обсяг матеріалу з основних предметів, зросла кількість предметів, тому збільшується час підготовки до уроків.

         Забезпечте своїм дітям удале поєднання відпочинку, фізичної праці та роботи над уроками.

         Програми включають більше теоретичного матеріалу, тому слід привчити дітей міцно завчати окремі правила з математики, української мови, природознавства.

         Уважно стежте за рівнем виразного читання ваших дітей. Нехай удома вони виразно читають усі тексти, що задані з різних предметів. Заведіть дітей у бібліотеку, читальний зал не силою, але привчайте до повсякденного читання художньої літератури, просіть їх переказати прочитане.

         Стежте за порадами вчителів, записаними у щоденниках і робочих зошитах. 

         Дбайте про те, щоб дитина була охайною в усьому, включаючи бережне ставлення до підручників.

         Ніколи не поспішайте з висновками ані про дитину, ані про вчителя - прийдіть до школи, поспілкуйтеся з учителем.

         Намагайтесь придбати для сімейної бібліотеки різноманітні словники та додаткову літературу.

         Пам'ятайте, клас, де навчається ваша дитина, - об’єднання  трьох колективів: дітей, батьків, учителів. Чим дружнішими, цілеспрямованішими  будуть ці колективи, тим у кращій атмосфері буде формуватись ваша дитина.

         Не забувайте: дитину не можна карати за невміння, а терпляче вчити, підказувати, радити, допомагати, підтримувати.

         Керуйтесь у спілкуванні з дитиною правилом: найдієвіший засіб виховання - особистий приклад.

         Дбайте про всебічний розвиток своєї дитини.

         Умійте ставити себе на місце дитини.

         Пам'ятайте: праця, зокрема навчальна, не завдає шкоди вихованню дитини, а бездіяльність - її перший ворог.

                Поради  щодо сімейного виховання школярів       

                                                                                                                                                                       

1.     Пам`ятайте, що навчання – один з найважчих видів праці, а розумові здібності й можливості дітей неоднакові.

2.  Не слід вимагати від учня неможливого. Важко визначити, до чого він здатний та як розвинути його розумові здібності.

3. Навчання не сприяє розвиткові дитини, якщо воно вимагає від неї механічного заучування і не потребує напруження розумових сил, пізнавальної активності, мислення і дій.

4.Будьте милосердні до своїх дітей. Найпростіший метод «виховання», що не потребує ні часу, ні розуму – побити дитину і цим її образити, озлобити або й зламати. Усуньте опіку, крик, насилля і наказовий тон. Вони спричиняють опір у дітей, психічні травми, пригнічують бажання й інтерес до навчання, змушують шукати порятунку у брехні.

5.Розвивайте інтерес, інтелектуальні бажання, ініціативу й самостійність дитини у навчанні та в усіх її справах.

6.Запам`ятайте, що за науково обґрунтованими нормами над виконанням усіх домашніх завдань учні 1-го класу повинні працювати не більше 1 год., 2-го – 1,5 год., 3-5-х класів – до 2 годин, 6–7- х класів – до 2,5 год, 8 – х – до 3год., а учні 9-11-х класів – до 4 годин. Навчіть дітей користуватися годинником і не дозволяйте їм сидіти над виконанням домашніх завдань більше встановленого часу, адже це позначиться на їхньому здоров`ї та розумовому розвитку. 

7.Не примушуйте учня писати спочатку в чернетці й кількаразово переписувати виконане домашнє завдання – це призводить до перевтоми і відвертає дітей від навчання.

8. Не хвилюйтеся, якщо ваша дитина отримає за виконану роботу не таку оцінку, якої б ви хотіли. По-перше, оцінка відіграє виховну роль, а, по-друге, це не остання робота і не остання оцінка.

9.Дайте дитині можливість пережити радість успіху у навчанні, визначити індивідуальну стежку в розумовій праці.

10.Перевіряйте виконані дітьми домашні завдання, особливо на першому етапі навчання. Проте оцінюйте їх словами: «я задоволений», «я незадоволений». Додайте слово «дуже», і будьте певні – завтра ваша дитина дуже старатиметься, щоб ви були задоволені нею.

11.Здоров`я дитини – тендітна споруда, й тримають її три «атланти»: спадковість, спосіб життя й середовище. Тому організуйте для своєї дитини правильний режим – зарядка, раціональне харчування, навчання й відпочинок. Подбайте про позитивний вплив середовища, в якому перебуває дитина.

12.Організовуючи різноманітні ігри й види відпочинку дітей, приділяйте увагу їх фізичному розвитку, особливо дрібних рухових м`язів (пальців, кистей рук). Від цього залежить почерк дитини, якість малювання, креслення, гри на музичних інструментах та ін.

13.Обов`язково помічайте і заохочуйте навіть найменші успіхи у навчанні та поведінці дітей.

14.Батько й мати – найкращі вихователі, які, за словами А.С.Макаренка, повинні впливати на поведінку своїх дітей навіть тоді, коли їх немає вдома. Пам`ятайте: дитина – це дзеркало життя своїх батьків. Як у краплині води відбивається сонце, так у дітях відбивається вся організація життя сім`ї, працьовитість, духовне багатство і моральна чистота матері й батька. 

ТЕСТИ  ДЛЯ БАТЬКІВ

Тест № 1. Як ви розумієте своїх дітей?

Дайте відповідь «так», «ні» або «не знаю» на такі запитання:

 1. На деякі вчинки дитини ви часто реагуєте «вибухом», а потім шкодуєте про це.

 2. Деколи ви користуєтеся допомогою або порадою інших осіб, коли не знаєте, коли не знаєте, як реагувати на поведінку вашої дитини.

 3. Ваша інтуїція і досвід — кращі порадники у вихованні дитини.

 4. Деколи вам трапляється довіряти дитині секрет, який би нікому іншому не розказали.

 5. Вас ображає негативна думка інших людей про вашу дитину?

 6. Вам траплялося просити у дитини вибачення за свою поведінку?

 7. Чи вважаєте ви, що дитина не повинна мати секретів від своїх батьків?

 8. Помічаєте ви між своїм характером і характером дитини різницю, яка іноді приємно дивує вас?

 9. Ви надто сильно переживаєте неприємності або невдачі вашої дитини.

 10.Чи можете утриматися від купівлі цікавої іграшки для дитини (навіть якщо у вас є гроші) тому, що знаєте: дома їх є багато?

 11.Ви знаєте, що до певного віку кращий виховний аргумент для дитини — фізичне покарання (пасок).

 12.Ваша дитина саме така, про яку ви мрієте.

 13.Ваша дитина завдає більше турбот, аніж радощів.

 14.Чи здається вам, що ваша дитина навчає вас по-новому думати, поводитися?

 15.Чи бувають у вас прикрощі з вашою дитиною?

 Нарахуйте по 10 балів за кожну відповідь «так» на запитання: 2, 4, 6, 8, 10, 12, 14 і за кожну відповідь «ні» на запитання: 1, 3, 5, 7, 9, 11, 13, 15. За кожну відповідь «не знаю» — по 5 балів.

 100-150 балів. У вас великі здібності до правильного розуміння своєї дитини. Ваші судження і погляди — добрі союзники у розв’язанні виховних проблем. Якщо й на практиці ваша поведінка відкрита, терпляча, вас можна визнати за приклад для наслідування. Можливо, до ідеалу бракує лише одного штриха. Ним може стати думка вашої дитини. Спробуйте її з’ясувати.

 50-99 балів. Ви на вірному шляху до розуміння дитини. Свої тимчасові труднощі у вихованні ви маєте розв’язати, починаючи з себе. І не намагайтеся виправдатися браком часу або характером дитини. Є проблеми, на які ви маєте реальний вплив, а тому спробуйте це використати. Розуміти — це не завжди приймати. Не лише дитину, а й власну особистість.

 0-49 балів. Здається, можна більше співчувати вашій дитині, ніж вам, оскільки її батько не є добрим другом і провідником на шляху здобуття життєвого досвіду. Але ще не все втрачено. Якщо ви хочете щось зробити для своєї дитини, то спробуйте. Можливо, вам допоможуть у цьому поради інших. Буде нелегко, але щасливе життя дитини того варте.

Десять кроків, щоб стати кращими батьками

1. Любов є найважливішою потребою усіх дітей і однією з основних передумов позитивної поведінки дитини. Батьківська любов допомагає дитині формувати впевненість у собі, викликає почуття власної гідності.

2. Прислуховуйтесь до того, що говорить Ваша дитина. Цікавтеся тим, що вона робить і відчуває.

3. Всі взаємостосунки, в тому числі й ті, що будуються на любові й довірі, потребують певних обмежень. Батьки самі мають визначити ці обмеження для дітей. Пам’ятайте, що порушення дітьми будь-яких обмежень є для них природним процесом пізнання, і не варто це розцінювати як прояв неслухняності. Діти почуваються більш безпечно, коли батьки також дотримуються визначених ними обмежень.

4. Сміх допомагає розрядити напружену ситуацію. Часом батьки бувають занадто серйозними. Це заважає їм сповна відчути радість батьківства. Вмійте побачити веселі моменти й дозволяйте собі сміх при кожній нагоді.

5. Намагайтесь побачити світ очима Вашої дитини і зрозуміти її почуття. Пригадайте, як Ви почувалися. Коли були дитиною, і яким незрозумілим здавався Вам світ дорослих, коли в Вами чинили несправедливо.

6. Хваліть і заохочуйте дитину. Сподівайтеся, що дитина поводитиметься добре, й заохочуйте докладати зусиль для цього. Хваліть її за хорошу поведінку.

7. Поважайте свою дитину так, як поважали б дорослого. Дозвольте дитині брати участь у прийнятті рішень, особливо тих, що стосуються її. Прислухайтеся до думки дитини. Якщо Ви змушені сказати дитині щось неприємне, подумайте, яким чином Ви сказали б це дорослому. Вибачайтеся, якщо вчинили неправильно по відношенню до дитини.

8. Плануйте розпорядок дня дитини. Малі діти почуватимуться більш безпечно, якщо дотримуватимуться чіткого розпорядку дня.

9. У кожній сім’ї є свої правила. Будьте послідовними і їх дотриманні, про намагайтеся виявляти певну гнучкість щодо дотримання цих правил маленькими дітьми. Діти можуть бути введені в оману, якщо одного дня правило виконується, а іншого – відміняється.

10. Не забувайте про власні потреби! Коли батьківство починає надто нагадувати важку працю, і ви відчуваєте, що Вам бракує терпіння, приділіть трохи часу лише собі. Робіть те, що приносить Вам задоволення. Якщо Ви розумієте, що втрачаєте контроль над собою і можете накричати на дитину, образити, принизити чи вдарити її, залиште дитину на кілька хвилин, порахуйте до десяти і заспокойтеся.

Тест № 2. Які ви батьки?

 1. Чи вважаєте ви, що у вашій сім’ї є взаєморозуміння з дітьми?

 2. Чи ведуть ваші діти з вами задушевні бесіди, чи радяться з особистих питань?

 3. Чи цікавляться діти вашою роботою?

 4. Чи знаєте ви друзів своїх дітей?

 5. Чи бувають друзі вашої дитини у вас вдома?

 6. Чи беруть ваші діти разом з вами участь у господарських справах?

 7. Чи є у вас із дітьми спільні справи, захоплення?

 8. Чи беруть діти участь у підготовці сімейних свят?

 9. Чи бажають діти, щоб під час дитячих свят ви були разом із ними?

 10. Чи обговорюєте ви з дітьми телепередачі, прочитані книги?

 11. Чи берете разом із дітьми участь в екскурсіях, походах, прогулянках?

 12. Чи віддаєте ви перевагу відпочинку (проведенню вільного часу) з дітьми?

 Ключ до тесту

 Виставте собі по два бали за кожну позитивну відповідь; по одному балу – за відповідь “іноді”; нуль балів – за негативну відповідь.

 Підрахуйте бали. Якщо ви набрали більше, ніж 20 балів, то у стосунках з дітьми у вас все гаразд. Якщо ви набрали від 10 до 20 балів, то стосунки з дітьми у вас задовільні, проте недостатні, однобічні. Поміркуйте, що можна й потрібно змінити. У випадку, коли результат становить лише 10 балів, можна стверджувати, що контакт із дітьми у вас неналагоджений.

 Тест № 3. Ваші взаємини із дитиною

 1. Чи подобається Вам Ваша дитина?

 2. Чи слухаєте Ви, що говорить дитина?

 3. Чи дивитися Ви на малюка, коли він говорить?

 4. Чи намагаєтеся Ви створити в дитини відчуття значущості того, про що вона говорить?

 5. Чи виправляєте Ви мовлення дитини?

 6. Чи дозволяєте ви дитині робити помилки?

 7. Чи хвалите Ви дитину, чи обіймаєте ви її?

 8. Чи смієтеся Ви разом із дитиною?

 9. Чи відводите Ви щодня час для читання дитині й для бесід з нею?

 10. Чи граєтесь Ви з дитиною в які-небудь ігри?

 11. Чи заохочуєте Ви інтереси та захоплення дитини?

 12. Чи має дитина хоча б одну-дві власні книги?

 13. Чи має дитина місце, що відведено для неї?

 14. Чи намагаєтеся Ви подавати приклад дитині, читаючи газети, журнали, книги?

 15. Чи обговорюєте Ви з родиною та з дитиною що-небудь цікаве із того, що Ви прочитали?

 16. Чи намагаєтеся Ви сказати все за дитину, перш ніж вона встигне відкрити рота (наприклад у лікарні, магазині)?

 17. Чи дивитися Ви телевізор разом із дитиною?

 18. Чи ставите Ви дитині запитання за змістом побаченого на телеекрані?

 19. Чи обмежуєте Ви можливість дитини дивитися телевізор?

 20. Чи має дитина можливість виявляти свої почуття в межах загальноприйнятої поведінки під час ігор, фізичної розрядки?

 21. Чи намагаєтеся ви ходити з дитиною на прогулянки?

 22. Чи водили ви дитину до театру, зоопарку, музею?

 Ключ до тесту

 За кожну відповідь нараховуєте:

 • ”майже завжди” - 4 бали;

 • “іноді” – 2 бали;

 • “ніколи” – 0 балів.

 Отримані бали підсумовуєте:

 - якщо сума становить 88 балів – чудово;

 - якщо сума становить 44 бали – непогано;

 - якщо сума становить менше ніж 22 бали – варто замислит.

При спілкуванні з дітьми батьки повинні:

• постійно підкреслювати свою увагу до індивідуальності сина чи дочки, до їх прагнення до самоствердження;
• проявляти увагу, інтерес і повагу до всіх дітей у сім'ї;
• проявляти постійну готовність і вміння вислухати дитину, дати їй можливість говорити (виговоритися), відстоювати свої погляди, переконання;
• перед тим, як показати дитині її помилки в поведінці, починати з похвали і схвалення позитивних якостей навіть при самому важкому характері сина (дочки);
• віддавати перевагу ненав'язливим рекомендаціям, зауваженням і уникати стандартних повчань;
• не докоряти дитині при наявності у неї негативних рис та якостей;
• тактовно показувати кращі позитивні якості своєї особистості (ерудицію, працелюбність, пунктуальність, гуманні відносини до людей, порядність, чесність та інше), але при цьому не показувати, не підкреслювати своєї переваги над дитиною;
• створювати сімейну атмосферу любові, доброзичливості турботи, захищеності радості і перспективи, що благополучно впливає на фізичне і морально-психологічне здоров'я дітей

 Про покарання

Караючи, подумай: "А навіщо?"

Покарання не повинно шкодити здоров'ю - ні фізичному, ні психічному

Покарання повинно бути корисним

Якщо є сумніви: карати чи не карати - не карайте

За один раз - одне. Навіть, якщо поганих вчинків скоєно багато, покарання може бути суворим, але тільки одне, за все відразу, але не по одному - за кожний вчинок. Салат із покарань - це блюдо не для дитячої душі!

Покарання - не за рахунок любові, щоб не сталося, не залишайте дитину без нагороди й любові, на яку вона заслуговує

Краще зовсім не карати, ніж карати з запізненням

Покараний - пробачений. Інцидент вичерпаний

Без приниження. Щоб не сталося, яка б не була провина, покарання не повинно сприйматися дитиною як велич вашої сили над її слабкістю, як приниження;

Дитина не повинна боятися покарання. Не покарання дитина повинна боятися, не гніву вашого, а засмучення.

Десять заповідей для батьків

1.           Не чекай, що твоя дитина буде такою, як ти або такою, як ти хочеш. Допоможи їй стати не тобою, а собою.

2.           Не вимагай від дитини плати за все, що ти для неї зробив. Ти дав їй життя, як вона може віддячити тобі? Вона дасть життя іншому, той – третьому, і це незворотний закон подяки.

3.           Не зганяй на дитині свої образи, щоб у старості не їсти гіркий хліб. Бо що посієш, те й зійде.

4.           Не стався до проблем дитини зверхньо. Життя дає кожному те, що йому під силу, і будь впевнений, для неї воно важке не менше, ніж для тебе, а може, й більше, оскільки в неї немає досвіду.

5.           Не принижуй!

6.           Не забувай, що найважливіші зустрічі людини – це її зустрічі з дітьми. Звертай більше уваги на них – ми ніколи не можемо знати, кого ми зустрічаємо в дитині.

7.           Не муч себе, якщо не зможеш зробити щось для своєї дитини. Муч, якщо можеш, але не робиш. Пам’ятай: для дитини зроблено недостатньо, якщо не зроблено все.

8.           Дитина – це не тиран, що заволодів усім твоїм життям, не тільки плід плоті і крові. Це та дорогоцінна чаша, яку Життя дало тобі на зберігання й розвиток у ньому творчого вогню. Це розкріпачена любов матері і батька, у яких буде рости не «наша», «своя» дитина, а душа дана на зберігання.

9.           Умій любити чужу дитину. Ніколи не роби чужій дитині того, що не хотів би, щоб робили твоїй.

10.      Люби свою дитину будь-якою -  не талановитою, невезучою, дорослою. Спілкуючись із нею, радій, тому що дитина – це свято, яке поки що з тобою.